В 1874 році були відкриті 2 церковнопарафіальні і 1 земська школи.

       В 1911 році в земській школі навчалося 111 дітей безкоштовно і працювало 2 вчителів. Після революції 1917 року була початкова школа. Вчителем початкових класів був Журавель Юхим Ілліч. Навчання в школі було безкоштовним.

       В 1921 році в селі почала працювати школа лікнепу, в якій навчались літні селяни. Велику освітню роботу проводили 2 хати-читальні та бібліотека, яка була другою, за кількістю примірників в Україні. При сільському клубі, відкриті в цьому ж році, працювали політичний, природничий, хоровий та драматичний гуртки. З 1924 року діяла семирічна школа.

        До 1934 року в Котовці діяла семирічна школа. А з виходом Постанови “Про середню освіту”, у районному центрі, Котовці, була відкрита середня школа. Тому перший випуск десятикласників відбувся в 1937 році. В школі навчалося біля 1200учнів. Директором школи був учитель математики Киричок Петро Павлович.

       При школі працював учком, керівником якого був директор школи Киричок Петро Павлович. До складу учкому входили самі учні. Працювали такі гуртки: співочий, фізкультурний, драматичний. Керівниками гуртків були вчителі: Манжура Яків Максимо-вич, Подріз Микола Пилипович, Кібець Іван Михайлович.

Директор школи, Киричок Петро Павлович, - у 1937 році був репресований. І дальнійша доля його невідома.

        Після Киричка П.П. школу очолив Глиняний Пилип Антонович. Пропрацював на цій посаді аж до початку війни. В роки війни був на фронті. Після війни працював знову директором в Котовській середній школі аж до 1951 року, а потім в Михайлівській середній школі, що на Полтавщині.( тоді це був Котовський район.) Коли район став Магдалинівським, він був призначений директором в Дмухайлівську середню школу. Працював тут аж до виходу на пенсію. До війни школа зробила п’ять випусків 10 класу

Завучем школи був Лисиця Іван Зінович. Вчителями були: Манжура Яків Максимович – викладач геології і мінералогії. Ним насаджений був біля школи великий фруктовий сад. Тут же був посаджений сквер декоративних дерев і різноманіт-них красивоквітучих кущів, який незабаром перетворився на ден-драріум. Це було найбільш улюбленим місцем жителів села. Та в роки війни в школі знаходився табір для військовополонених, частина садиби якої була обнесена колючим дротом, а деревонасад-ження – викорчувано гітлерівцями, побоюючись підходу партизанів.

Крім цього Я.М. Манжуру вважали народним умільцем, особливо з художньої різьби по дереву. Після війни Яків Максимо-вич працював художником Палацу культури ім. Ілліча. Організував в обласному Будинку Природи виставку картин і робіт з художньої різьби, що одержало високу оцінку журі і всіх тих, хто відвідував цю виставку.

Подріз Микола Пилипович – учитель фізкультури. При тимчасовій окупації нашого села був розстріляний, в підозрі, що він партизан. Одна з вулиць нашого села носить його ім'я.

Учителем німецької мови був Зейц Фрідріх Фрідріхович, Валявський Семен Макарович – викладач історії, Кібець Іван Михайлович – викладач російської мови і літератури.

          Глиняний Пилип Антонович – математик, класний керівник І випуску 10 класу

Сорока Петро Кирилович – секретар-діловод. Цей перший випуск десятикласників складався з учнів усього бувшого Котовського району. В школі навчалися учні з Бузівки, Личково, Заплавки, Ковпаківки, Дмухайлівки і інших сіл. Для учнів з сусідніх сіл було відкрито інтернат, в якому вони проживали. В класі навчалися 28 учнів. Всі добре навчалися, мали зразкову поведінку, бо хотіли здобути освіту і здобути спеціаль-ність. В класі навчалися 12 дівчат, всі здобули педагогічну освіту. Педінститут закінчили: Бондаренко-Кострицька Антоніна Яківна, яка стала викладачем історії в Котовській школі, Рівна Марія Сергіївна викладала біологію в рідній школі, Демченко М.П., Кошман П.Ю., Гаркава Р.І., Бур’ян М.Д., Бушуєва Г.І. Педшколи закінчили: Кузьменко-Бездворна Надія Григорівна навчала дітей молодших класів теж у своїй школі, Явкун М.М., Полянська Д.І. Всі хлопці здобули вищу освіту. Бондаренко Володимир Іванович – доктор біологічних наук. Сторчоус В.Г. – доктор сільськогосподарських наук. Киричок Петро Павлович – доктор фізико-математичних наук. Після війни працював у Івано-Франківському педагогічному інституті, займав посаду декана фізико-математичного факультету. Студентами цього інституту стали випускники нашої школи: Малюга Галина Пилипівна – учитель математики і фізики, бувша завідуюча Магдалинівським відділом освіти. Помазан-Коваль Ольга Іванівна – учитель математики Новопетрівської середньої загальноосвітньої школи. Колодяжна-Жоломус Наталія Дмитрівна – учитель математики однієї з шкіл м. Дніпропетровська. Ткаченко-Суржко з Йосипівки – учитель математики однієї з шкіл Магдалинівського району. Хизун Галина Іванівна – працювала вчителем, а потім в райдержадміністрації на Полтавщині. Бублик Микола Іванович – в час війни потрапив у полон. З полону втік. Після війни закінчив Дніпропетровський сільськогос-подарський інститут. Працював районним зоотехніком в Татарбу-нарському районі Одеської області. Ломаковський М.О. – офіцер Радянської Армії Кійдан Гаврило Т. - офіцер Радянської Армії. Стрижак Микола Петрович – льотчик Зубаха Іван - льотчик Бугай Іван Микитович - учитель математики «Відмінник Школа в той час знаходилася там, де зараз знаходиться дитячий садок. Це було головне приміщення школи.

Коли почалася війна і село було окуповане німцями, школа не працювала. Тільки після звільнення села у 1943 році, школа знову відкрила свої двері. Директором школи була призначена Ольга Никифорівна Сажньова. Директором пропрацювала два роки, а потім навчала учнів молодших класів.

          З 1951 року до 1954 року директором був Ліхорадов Павло Іванович. Завучем працював Кібець Іван Михайлович. Старша піонервожата - Андрійченко Ольга Іванівна.

Котовка на той час була районним центром. Тому в районному центрі Котовці проводились учительські конференції.

В школі налічувалось біля 1000 учнів. Навчалися в дві зміни. В роки війни двоповерхова школа була зруйнована. Тому заняття проводились в старій школі. Зараз це приміщення дитячого садка. А ще заняття проводились в звичайних селянських хатах. В 1946 році класним керівником випускного 10 класу був Несторенко Яків Олексійович.

           З 1954 року директором був Гончаренко Петро Данилович. Завучем був призначений молодий вчитель фізики Толстой Василь Омелянович. Навчались учні в тій же старій школі, побудованій на кошти Ольги Алексєєвої.(дочки пана Алексєєва).

Навчання проводилось знову ж таки в дві зміни, бо школа ще не була відремонтована. Класні кімнати знаходились ще й в приміщенні, де пізніше знаходилась автошкола. Тепер це приватний будинок Галети Олександра ( майстерня по обробці деревини).
Вчителі школи вели просвітницьку роботу серед населення села. Приймали участь у постановці вистав у сільському Будинку культури.

            З 1958 по 1961 рік директором була призначена Стародубцева Антоніна Овсіївна. Завучем уже був Нем'ятий Іван Миколайович -вчитель математики. В 1961 році було відремонтовано, зруйновану в роки війни, школу. Тут навчались учні середньої та старшої ланки. Учні 5-6 класів навчались в приміщенні, де зараз знаходиться Будинок побуту, там же була і їдальня. Початкова школа залишилась в старому приміщенні там, де тепер знаходиться дитячий садок. Тоді в школі налічувалось до 500 учнів.
           З 1961 до 1972 року директором був Тарасенко Іван Лукич – учитель біології, який любив свій край. Завучем продовжував працювати Нем'ятий Іван Миколайович.

В роки директорування Тарасенка І.Л. вся школа потопала в зелені. Це була людина-природолюб. Він жив життям школи. Його можна було побачити в будь-який час на території школи. 
Школа проводила культурно-просвітницьку роботу. Вчителі виступали з лекціями на виробництвах села. Разом з ДШІ було організовано учительський хор. Керівником хору був Закаблук Віктор Андрійович, музичний супровід Лебідь Іван Федорович.

В школі велася велика пошукова робота. Збиралися матеріали по Великій Вітчизняній війні, зокрема про сім’ю Гейків, які вели боротьбу з німецькими загарбниками у партизанському загоні. (батько Омелян Климович з своїми синами Ванею і Гришею). Було зібрано багато матеріалів про їх героїку в роки війни. Тому учнями Котовської школи було порушено клопотання про присвоєння школі ім’я братів-партизанів Гейків. З серпня місяця 1963 року Котовська середня школа стала носити ім’я братів-партизанів Гейків.

З 1963 року березня місяця учні Котовської середньої школи щороку стали відзначати день пам’яті Гейків (час страти відважних героїв). Було започатковано змагання з настільного тенісу на приз братів-партизанів Гейків.

Пізніше за ініціативою Тарасенка І.Л. було створено сільський музей, який і після його смерті є діючим і поновлюється новими зібраними матеріалами з історії села.
         1972 – 1974 рік директором була призначена Дьоміна Тамара Григорівна. Завучем було призначено Хоменко Лідію Яківну за фахом математик. Організатором позакласної роботи було призначено Педан Валентину Василівну.

         1974 – 1990 рік директором був Темченко Михайло Савич. Школа налічувала понад 400 учнів. За директорування Темченка Михайла Савича в 1981 році було збудовано і здано нове приміщення школи. Будівництво здійснено в дуже короткі строки, майже за рік.